Радехів. ЗДО № 2 м. Радехів

   





сторінка логопеда

 вчитель-логопед ДНЗ №2 м.Радехів  

 Булавчук Ольга Василівна

      

 Щоб вчасно помітити мовленнєві порушення у дитини і звернутися до фахівців (логопеда, дефектолога, психолога, невролога, хірурга, сурдолога), дуже важливо знати норми мовленнєвого розвитку.

     Етапи розвитку мовлення досить умовні, тому що кожна людина засвоює мову індивідуально, але все ж знання основних особливостей розвитку мовлення дозволяє відмежувати норму від патології.

ЕТАПИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ

 

Вік

Характеристика

(в нормі)

Можливі порушення мовленнєвого розвитку    та їх наслідки

Перші тижні життя

Крик, що сигналізує про голод, біль тощо. У перервах між годуваннями дитина спить. Дитина нормально ссе груди (соску). Фізичний розвиток проходить нормально.

 Постійний нав'язливий крик із захлинанням, що супроводжується порушенням режиму сну, може бути ознакою органічного ураження центральної нервової системи. Такі порушення у годуванні дитини, як: не бере груди, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс — можуть свідчити  про органічне ураження нервової системи (слід негайно звернутися до педіатра та невропатолога).

 

Кінець 1 –

початок 2 місяця

Зосередження на мовленні дорослого (дитина затихає, уважно слухає, часто усміхається).

2 - 3 місяці

Пошук обличчя того, хто розмовляє.

3 місяці

Агукання.

5 - 6 місяців

Лепет.

 Відсутність або швидке затухання лепету, відсутність мовлення в цілому свідчать про порушення  слуху, інтелекту чи про органічне ураження головного мозку.

≈ 1 рік

Дитина вимовляє до 10 слів.

1 рік 8 міс. –

2 роки

У мовленні дитини до 40 слів, з'являються перші речення з двох слів.

2 роки

Дитина розуміє значення однини та множини іменників, значення слів зі значенням зменшеності — пестливості.

3 роки

Дитина утворює нові слова за допомогою словотвору, з'являються багатослівні речення (3 і більше слів).

4 роки

Засвоєно всі відмінкові та родові закінчення іменників і прикметників (крім найбільш складних нетипових випадків), дитина може контролювати граматичні помилки

в мовленні інших людей. Дитина знає і називає основні кольори та основні збірні поняття.

5 років

У дитини повністю сформована звуковимова (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова різної складової структури).

Порушення звуковимови після досягнення дитиною 5 років є патологічними (слід якомога швидше звернутися до логопеда).

 

   
   
   

 

ОРІЄНТОВНІ ТЕРМІНИ ЗАСВОЄННЯ ДІТЬМИ ЗВУКІВ МОВЛЕННЯ

   

Вік дитини

1-2 роки

2-3 роки

3-5 років

5-6 років

Звуки

[А], [О], [Е],

[П], [Б], [М]

[І], [И], [У],

[Ф], [В],

[Т], [Д], [Н],

[К], [Г], [Х], [Й]

[С], [З], [Ц],

 [Ш], [Ж], [Ч], [ШЧ]

[Л], [Р]

      

     

РУБРИКА

«ВИ ЗАПИТУЄТЕ – ЛОГОПЕД ВІДПОВІДАЄ»

 

Чи повинна дитина в 3 роки правильно вимовляти всі звуки?

Трирічна дитина ще не повинна правильно вимовляти всі звуки рідної мови, проте має чути правильну чітку вимову від дорослих, але в жодному разі не «сюсюкання».

 

Коли звертатися до вчителя-логопеда, якщо у дитини порушена звуковимова?/Чи може дитина сама «виговоритися»?

Якщо дитині минуло 4 роки, а вона не вимовляє основні групи звуків, то думка, що дитина «виговориться» є хибною. Слід якомога швидше звернутись до фахівців.

 

Дитині вже 2 роки, а вона ще не говорить… Що робити?

Це може свідчити про наявність у малюка затримки мовленнєвого розвитку (ЗМР). Потрібно вжити таких заходів:

• перевірити слух дитини, зробивши аудіограму;

• звернутися до невропатолога та логопеда, щоб визначити, чи є органічне ураження центральної нервової системи, зокрема мовленнєвих центрів кори головного мозку;

• з’ясувати стан інтелекту в кабінеті дитячого психолога, дефектолога чи психіатра.

 

Яким має бути мовлення дитини перед школою?

Показники мовленнєвої готовності дитини до школи

• Правильна звуковимова.

• Повністю сформована складова структура, у т.ч. багатоскладових слів.

• Вміння виконувати звуковий аналіз слів.

• Багатий лексичний запас, насичений словами різних частин мови.

• Сформована граматична будова (дотримання правил узгодження слів у роді, числі, відмінку тощо).

• Використання складних синтаксичних конструкцій на позначення часових, просторових, причинно-наслідкових відношень.